Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Відомості про становище Греко-Католицької Церкви в західних областях України
• Арешти ієрархії УГКЦ у 1945 році
• Про перебіг Львівського псевдособору
• Постанова так званого Львівського собору 1946 р. щодо ліквідації Берестейської унії 1596 року
• Доповідна голови Ради в справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР з приводу ліквідації унії в УРСР
• Спогади про псевдособор його учасників та очевидців
   Львівський псевдособор 1946 року

Під час Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся у м. Львові (Брюховичі) 25-31 серпня 2005 року було вирішено у 2006 році провести відзначення 60-ї річниці Львівського псевдо-собору та використати цю нагоду для примирення з православними братами. Головні моменти відзначень: подяка Богові за те, що Церква вистояла у ті буремні роки; вшанування усіх, хто ніс тягар переслідування; молитва за тих, кого переслідували, і тих, хто переслідував; на підставі отриманого гіркого досвіду вироблення напрямків дальшої діяльності.

У відповідь на це рішення 16 січня 2006 року Синод Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ затвердив такі основні заходи та дати їх проведення:

3-4 березня 2006 року – наукова конференція у м. Києві.
7 березня 2006 року – концерт-реквієм в Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької у Львові.
8 березня 2006 року – Архієрейська Божественна Літургія за участю всіх владик Києво-Галицької Митрополії в Архікатедральному соборі Святого Юра.
11 березня 2006 року – поминальний хресний хід вулицями Львова.
12 березня 2006 року – Божественні Літургії у всіх церквах УГКЦ в Україні та за кордоном.

 

Історія XX століття в Україні забарвлена в багряний колір. За приблизними оцінками, на цій землі насильницькою смертю загинуло близько 17 мільйонів людей. І особливо трагічним є те, що ці жертви були спричинені не лише війнами та громадянськими конфліктами, а й химерними ідеями перебудови світу, в якому не було місця для Бога. Складовою частиною кривавої трагедії насилля в Україні стало навмисне переслідування релігії та насадження атеїзму. Логічним наслідком такої політики стала ліквідація Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) 1946 р. у Галичині та 1949 р. на Закарпатті шляхом її насильницького «возз'єднання» з одержавленою і підконтрольною атеїстичному за своєю суттю режимові Російською Православною Церквою (РПЦ). Засаднича несумісність УГКЦ із радянським суспільним устроєм та його панівною ідеологією випливала з трьох головних причин, відображених у самій її назві. Ця Церква була «українська», «католицька», «духовна чи правдиво Церквою». Уже однієї з цих причин було досить для розправи над УГКЦ. Можна собі тільки уявити з якою невблаганною жорстокістю відбувалася ліквідація тричі небезпечного «ворога народу».

Водночас, історія XX століття в Україні – це насамперед історія мужнього та героїчного спротиву, незламности духа і величезної сили віри, яка була єдиною зброєю тих, хто таки здобув перемогу в нерівному двобої Добра і Зла, хто дочекався світлого Празника Воскресіння своєї Церкви. Завдяки несхитності владик, стійкості духовенства, вірності мирян, сотень відомих і безіменних мучеників та ісповідників віри, УГКЦ вистояла в період офіційної «ліквідації», організувалася в підпіллі, породила нові покоління церковних лідерів і вірних, живлячи в їхніх серцях іскру надії у краще прийдешнє.

За матеріалами передмови п. Олега Турія, директора Інституту історії Церкви УКУ
до книжки Богдана Боцюрківа «УГКЦ і Радянська держава (1939-1950)»

 

Для більш детального ознайомлення із цим трагічним періодом в історії УГКЦ на нашій офіційній веб-сторінці пропонуємо вам ознайомитися із деякими документами цієї доби, прочитати про сам перебіг «собору», послухати спомини очевидців, тощо.

 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC