Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  

Статті цього розділу походять з різних джерел і не завжди відповідають офіційній позиції УГКЦ


• Слово Блаженнішого Любомира на завершення Божественної Літургії з нагоди святкування його сімдесятип’ятиріччя
• Промова Кардинала Леонардо Сандрі, Префекта Конгрегації Східних Церков, до Синоду Греко-католицької Церкви в Україні з нагоди візиту «ad limina Apostolorum»
• Промова Блаженнішого Любомира з нагоди підписання «Угоди про співробітництво між УГКЦ та Державним департаментом України з питань виконання покарань»
 Розтин “Коду да Вінчі”: інтерв'ю для інформаційної агенції ZENIT
• Пристрасті «Cтрастей Христових»: стаття в газеті «Дзеркало тижня»
• "Патріарх Заходу": доповідь митр. прот. Михайла Димида, виголошена в Інституті церковного права УКУ
• Думки з приводу заходів щодо відзначення Року захисту духовного світу дитини
• «НеСОБОРний злочин»: стаття в газеті «Україна молода»
• Лист Блаженнішому Любомиру від імені Священного Синоду УПЦ КП
• Доповідь Блаженнішого Любомира на семінарі «Законодавство України про освіту і Церква»
• Проповідь Блаженнішого Любомира на свято Різдва Христового
• "Традиція і Літургія": доповідь д-ра Тараса Шманька на засіданні Комісії у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ
• Роздуми на актуальну тему сьогодення
• Проповідь Блаженнішого Любомира під час Божественної Літургії з нагоди відкриття Синоду Єпископів УГКЦ
   Розтин “Коду да Вінчі”: інтерв'ю для інформаційної агенції ZENIT


Розтин “Коду да Вінчі”

Мільйони осіб уже прочитали “Код да Вінчі”, мільйони дивитимуться кіноверсію “Коду да Вінчі”, вихід якої на екрани відбувся 19 травня.

Марк Ші, апологет, і Тед Срі (Ted Sri), професор богослов'я написали у співавторстві путівник фактами і вигадками під назвою “Обман да Вінчі”. Марк Ші розповів агенції ZENIT про головні недоліки книги “Код да Вінчі” і про те, чому вона загрожує Християнській вірі.

 

П: Що спонукало вас до написання путівника?

Ші: Десятки мільйонів людей прочитали “Код да Вінчі”, і в багатьох віра в Христа і в Католицьку Церкву похитнулася. Ця богохульна книга через нападки на особу Ісуса Христа і Його місію стала великим культурним явищем. Тому необхідно відповідати. Це коротка відповідь.

Якщо ж давати ширшу відповідь, “Код да Вінчі” став джерелом того, що я називаю “псевдознанням” про Християнську віру. Псевдознання має форму “всім відомо” що, наприклад, Гампфрі Богарт сказав “Зіграй ще раз, Семе”. Коли мова йде про сценарій “Касабланки” то псевдознання не має особливого значення.

Проте воно має особливе значення, коли зачіпає вірування мільярда людей, коли воно висуває звинувачення, що Католицька Церква за своєю суттю – це найбільша мережа “Корпоративного вбивства”, заснована на підтримуванні брехні про божественність Ісуса і Його воскресіння. Коли таке стається, з пляшки випускають дуже небезпечних джинів, подібних до тих, яких випустила в 19 столітті царська таємна поліція своїми “Протоколами сіонських мудреців”, що стало основою того, що “всім відомо” про євреїв і підставою для жахливих антисемітських переслідувань 20 століття.

Продано приблизно 30 мільйонів екземплярів “Коду”. А в травні він вийде на екрани як один з головних фільмів і матиме ще більший вплив на мільйони глядачів, які необізнані в історії та богослов'ї. Тому християни повинні подати факти і допомогти розпізнати їх глядачам. Це допоможе католикам і всім людям доброї волі належно відповісти на виклики фільму.

Ті ж, хто каже: “Усе це всього лиш художня вигадка”,- просто не розуміють, що ця вигадка і є частиною потужної сили книжки. Часто через таку художню вигадку люди приймають те, чого повинні остерігатися. Про це особливо слід пам'ятати, оскільки Ден Браун (Dan Brown), автор “Коду да Вінчі” заявив, що він не змінив би жодного зі своїх тверджень, якби писав не художній твір. Цим він хоче сказати, що всі його твердження правдиві.

 

П: Які головні неточності “Коду да Вінчі”?

Ші: Неточності полягають в фактологічних помилках і в відвертій брехні, великій і малій. Вони стосуються практично всього, чого торкався Браун: мистецтво, історія, богослов'я. Він видає за правдиві фальшиві документи, які відкидають навіть його сумнівні джерела.

Він стверджує, що в картині “Тайна Вечеря” Леонардо да Вінчі малює Христа без чаші, роблячи таким чином натяк на Марію Магдалину, яка начебто є справжньою чашею, яка носила кров Ісуса, тобто його дитину, і це попри те, що на картині аж 13 чаш. Він веде мову про значення одного арамейського слова у ґностичному Євангелії від Филипа, мовби не помічаючи, що цей текст написаний коптською мовою. Він називає Марію Магдалину жертвою католицької наклепницької кампанії, навіть не замислюючись над тим, чому Католицька Церква проголосила її святою. Він звинувачує Ватикан у численних змовах, які датує тим часом, коли ніякого Ватикану не було.

Ну і найбільша брехня. Він заявляє, що до 325 року, доки імператор Констянтин силою не примусив Нікейський Собор незначною більшістю проголосити Христа Богом, усі його вважали лише простим смертним пророком. І звісно ж, він не задається такими питаннями як: “якщо Ісус був лише смертним пророком, то чому він заснував Церкву?”, або ж “чим була Церква впродовж перших 300 років, якщо ніхто не поклонявся Христу як Богові?”.

 

П: Яким чином такі неточності впливають на Церкву, її вчення та особу Ісуса Христа?

Ші: Браун намагається витворити неоязичницький феміністичний міф. Головний міф такий: Ісус був феміністом, - знахідка для неоязичництва. А далі Церква начебто приховала все це брехнею про його божественність. Браун закликає: “Повернімося до поклоніння богині, як того хотів Ісус”. Це сміховинне безпідставне твердження цілковито суперечить фактам про Ісуса. Проте в наш, такий довірливий та історично необізнаний час, багато хто в це повірить. Тому католики повинні докласти зусиль і катехизувати не лише себе, а й свої сім'ї, друзів, сусідів, бо інакше цей небезпечний міф поширюватиметься.

 

П: Навіщо так перейматися, що католики і всі інші дивитимуться фільм некритичним оком і без достатньої поінформованості?

Ші: Тому що книга написана з метою знищення віри в Ісуса Христа і заміни її неопоганським поклонінням богині.

Проблема в тому, що читач навіть не підозрює, що “Код да Вінчі” насправді обдурює його стосовно мистецтва, історії, богослов'я. “Обман да Вінчі” покликаний пролити світло на відверту і навмисну фальш і помилки неуцтва, якими переповнений сюжет. Ми також додаємо ресурси, покликані навчити учнів налаштувати їхні “детектори брехні” на Браунові хвилі.

 

П: Останні збурення мусульман проти карикатур на Мухамеда вказують на зростаючу напругу між релігією та суспільством. Ви думаєте про приборкання цього фільму?

Ші: Промоутери фільму намагатимуться представити католицькі скарги на перекручення фактів, як такі самі загрози свободі слова, які виходять з ісламського радикалізму. Але цей аргумент буде проблемним. Адже Церква не закликає палити будинки і не погрожує людям смертю, навіть якщо вони й оббріхують Христа. Ми лише чемно вимагаємо від творців “Коду да Вінчі” не видавати брехню за факти.

Західним ремісникам культури завжди відважніше творити наклепи на Церкву, ніж мати справу з радикальним ісламом. Вони добре знають, що Ватикан не видає “фатви” і не виголошує смертних вироків.

 

П: Як ваша книга інформуватиме тих, хто планує переглянути “Код да Вінчі”?

Ші: “Обман да Вінчі” розвінчує базовий шаблон брехні, яку Браун розвиває в “Коді да Вінчі” таким чином, що читач чітко бачить, як працює в романі весь механізм. Книга поділена на 100 запитань (так само, як наша попередня книга “Путівник по Страстях Христових”), які супроводжують читача через вправні і майстерні мережива Браунових фальсифікацій і викривають їх. Зрозумівши Браунову гру, ви починаєте розуміти, що це не Католицька Церква, а Браун має людей за дурнів.

 

П: Чому Дена Брауна сприймають настільки поважно? У Римі навіть існують екскурсії місцями, які змальовані в його книзі “Ангели і Демони”.

Ші: “Код да Вінчі” є черговим проявом того, що я називаю “найсвіжішим Справжнім Ісусом”; кожне покоління прагне відкрити собі найсвіжішого Справжнього Ісуса.

Сто років тому Альберт Швайцер відкрив, що Справжній Ісус був протестантом соціальної Євангелії. У бурхливих 20-х роках XX - го століття люди винайшли собі Ісуса – хлопця з торгової реклами (каталогу). У 30-х нацисти відкрили Ісуса справжнього арійця, не єврея, а комуністи відкрили в Ісусі першого марксиста. У 60-х справжній Ісус виявився прихильником галюциногенів, що мало б чудово пояснити усі візії та чуда. В 70-х він став суперзіркою рок культури. У 80-х він з'являється на сцені і обіцяє здоров'я, багатство і уздоровлення у вас внутрішньої дитини, але не тоді, коли він страждає від екзистенційних криз, бореться зі своїм “лібідо” та охоплений сумнівами, а тоді, коли він – занурене в себе дитя з “Останньої спокуси Христа”. У 90-х в ньому раптом відкривають переконаного гомосексуала в богохульній п'єсі “Тіло Христове”.

Сьогодні наша культура заполонена сексуальними пригодами багатих і знаменитих, вірить у всеможливі теорії змов, переповнена глевкими поняттями неопоганства і фемінізму і ворожа до традиційних понять розуму і авторитету. Мабуть через незбагненний збіг Ден Браун відкрив Справжнього Ісуса як образ, що відповідає загальному культурному настрою. А коли люди довіряють речам, особливо речам злим, заснованим на такому настроєві, то це стає небезпечним для їхньої віри.

“Обман да Вінчі” задуманий так, щоб люди не сприймали “Код да Вінчі” настільки серйозно. На щастя, Ден Браун і компанія полегшили нам працю. Його книга сміхотворно погана, його твердження відверто фальшиві, увесь твір настільки примітивний, що розвінчання є дуже простим і потішним. Найкращим ліком від “Коду да Вінчі” є, зрештою, щирий поінформований сміх.

 

Оригінал інтерв'ю на Інтернет-сторінці агенції Zenit www.zenit.org за 23.02.2006

З англійської переклав Юрій Підлісний, голова Комісії у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ


На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC