Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Слово Блаженнішого Любомира на завершення Божественної Літургії з нагоди святкування його сімдесятип’ятиріччя
• Промова Кардинала Леонардо Сандрі, Префекта Конгрегації Східних Церков, до Синоду Греко-католицької Церкви в Україні з нагоди візиту «ad limina Apostolorum»
• Промова Блаженнішого Любомира з нагоди підписання «Угоди про співробітництво між УГКЦ та Державним департаментом України з питань виконання покарань»
• Розтин “Коду да Вінчі”: інтерв'ю для інформаційної агенції ZENIT
• Пристрасті «Cтрастей Христових»: стаття в газеті «Дзеркало тижня»
• "Патріарх Заходу": доповідь митр. прот. Михайла Димида, виголошена в Інституті церковного права УКУ
• Думки з приводу заходів щодо відзначення Року захисту духовного світу дитини
• «НеСОБОРний злочин»: стаття в газеті «Україна молода»
 Лист Блаженнішому Любомиру від імені Священного Синоду УПЦ КП
• Доповідь Блаженнішого Любомира на семінарі «Законодавство України про освіту і Церква»
• Проповідь Блаженнішого Любомира на свято Різдва Христового
• "Традиція і Літургія": доповідь д-ра Тараса Шманька на засіданні Комісії у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ
• Роздуми на актуальну тему сьогодення
• Проповідь Блаженнішого Любомира під час Божественної Літургії з нагоди відкриття Синоду Єпископів УГКЦ
   Лист Блаженнішому Любомиру від імені Священного Синоду УПЦ КП


Лист Блаженнішому Любомиру від імені Священного Синоду УПЦ КП

У відповідь на звернення Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира Гузара від імені Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви із закликом до діалогу про єдність Священний Синод доручив Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету від імені Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату направити на ім'я Верховного Архиєпископа УГКЦ кардинала Любомира Гузара лист з викладенням позиції Української Православної Церкви Київського Патріархату з приводу порушених у зверненні питань. На сервері cerkva.info публікуємо повний текст листа:

Блаженнішому кардиналу Любомиру,
Верховному Архиєпископу Української Греко-Католицької Церкви

Ваше Блаженство! Ваш лист від 14 лютого 2006 р. був уважно розглянутий на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, який своїм рішенням доручив мені від імені нашої Церкви дати на нього відповідь. Ми з радістю зустрічаємо висловлений Вами заклик до миру, любові і порозуміння між Православною і Греко-Католицькою Церквами. Більше того – ми на практиці намагаємося доводити відданість словам ап. Павла: «Якщо можливо, то перебувайте зі всіма в мирі».

Це виявляється як у ставленні нашої Церкви до останніх важливих змін, що відбулися в житті Греко-Католицької Церкви, так і у відкритості до широкої співпраці між нашими Церквами на благо українського народу в сфері християнського виховання молоді, соціальної роботи, захисту суспільної моралі та духовності тощо. Взаєморозуміння і співпраця між нашими Церквами як в рамках Всеукраїнської Ради Церков, Наради представників християнських Церков України, так і на двосторонньому рівні є тією позитивною основою, на якій можна і потрібно будувати наші відносини і в майбутньому.

На відміну від віровчення, де є розбіжності, розуміння морального закону Христового у нас єдине, тому важливо і надалі розвивати спільну працю задля донесення засад цього закону до українського суспільства. Якщо в сфері суспільно служіння нам легше знайти порозуміння, то розв'язання питання інституційної єдності наших Церков наражається на перешкоди, подолання яких залежить від повноти Православної Церкви і повноти Католицької Церкви. Незважаючи на те, що наші Церкви несуть служіння серед одного й того ж українського народу, мають спільні витоки літургічної практики та інше, що може сприяти нашому об'єднанню, воно не зможе відбутися до того часу, доки не буде усунута головна перешкода – відомі розбіжності у розумінні християнського віровчення.

Українська Православна Церква Київського Патріархату належить до сім'ї Помісних Православних Церков і є невід'ємною частиною Вселенського Православ'я. Українська Греко-Католицька Церква є частиною Римської Католицької Церкви, за всіх відмінностей, які вона має як Церква східної традиції. Тому єдиний можливий шлях до об'єднання наших Церков полягає в тому, щоб повернутися до тієї єдності у вірі, яку мала Київська Митрополія Константинопольського Патріархату перед Берестейською унією 1596 р., а ще краще – до єдності віри між християнським Заходом і Сходом, перерваної 1054 р. Історія довела, що спроби об'єднати Схід із Заходом на основі римської догматичної традиції призводили не до порозуміння, а до ще більшого розділення. Наслідки унії 1439 р. були гіркими для Візантії, так само як багато гірких плодів принесла унія 1596 р. Україні. Замість сподіваної церковної і національної єдності український народ на століття поринув у релігійне протистояння, внаслідок чого пролилися ріки крові.

У важкій боротьбі православна Київська Митрополія, спадкоємцем якої є Київський Патріархат, відстояла свою єдність віри з Помісними Православними Церквами. Тому в питанні єдності християнського Сходу і Заходу наша Церква буде і надалі триматися східної православної догматичної і канонічної традиції. Протягом часу свого існування наші Церкви пережили багато трагічних подій, особливо в ХХ ст. Частина з них була викликана втручанням зовнішніх, ворожих християнству і Церкві, сил. Носії богоборчого атеїстичного вчення гнали та нищили Церкву – і Православну, і Греко-Католицьку. Тому вчинене ними насильство, навіть якщо воно прикривалося іменем або інтересами Православної Церкви, не може бути виправданим. З нагоди наближення річниці подій 1946 р., коли Греко-Католицька Церква зазнала ліквідації з боку Радянської держави, ми висловлюємо осуд втручанню радянської влади в церковні справи. Тут, як і в попередні історичні часи, модель насильницького інституційного поєднання без досягнення справжньої єдності у вірі, виявила свою помилковість і нетривалість. Але наприкінці ХХ ст. нам, на жаль, довелося зіткнутися і з насильством, яке походило з самого християнського середовища.

Вважаємо, що для хвилі релігійного насильства і ворожнечі, яка затопила Західну Україну наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. минулого століття, відновлення справедливості щодо УГКЦ було приводом, але також не може бути виправданням. Ми твердо переконані, що насильство, особливо у вірі, є породженням зла. Той, хто заради сумнівного «торжества» своєї конфесії вдається до насильства, порушує дану Богом заповідь любові. Такий, хоч і називає себе християнином, але за словами ап. Іоанна «Бога не пізнав». А без любові всі його подвиги заради віри та великі духовні дари, як сказав ап. Павла, є ніщо. Тому відновлення братніх почуттів між православними і греко-католиками можливе – на основі християнської любові. Тієї любові, яка за висловами ап. Павла довготерпить, милосердствує, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині, усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Така любов, підкріплена справами, зможе сприяти єдності «Руси» православної та «Руси» греко-католицької, як цього сподівалися митрополит Київський святитель Петро Могила і митрополит Йосиф Рутський. Переконані – те, що неможливо людям, можливо Богові, Який Свою Церкву позбавить принесених гріхом розділень, щоб ученики Христові «були єдине» (Ін. 17,11).

Від імені Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

 

http://www.cerkva.info/index.php?newsid=1141230773

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC