Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Слово Блаженнішого Любомира на завершення Божественної Літургії з нагоди святкування його сімдесятип’ятиріччя
• Промова Кардинала Леонардо Сандрі, Префекта Конгрегації Східних Церков, до Синоду Греко-католицької Церкви в Україні з нагоди візиту «ad limina Apostolorum»
• Промова Блаженнішого Любомира з нагоди підписання «Угоди про співробітництво між УГКЦ та Державним департаментом України з питань виконання покарань»
• Розтин “Коду да Вінчі”: інтерв'ю для інформаційної агенції ZENIT
• Пристрасті «Cтрастей Христових»: стаття в газеті «Дзеркало тижня»
• "Патріарх Заходу": доповідь митр. прот. Михайла Димида, виголошена в Інституті церковного права УКУ
• Думки з приводу заходів щодо відзначення Року захисту духовного світу дитини
• «НеСОБОРний злочин»: стаття в газеті «Україна молода»
• Лист Блаженнішому Любомиру від імені Священного Синоду УПЦ КП
• Доповідь Блаженнішого Любомира на семінарі «Законодавство України про освіту і Церква»
• Проповідь Блаженнішого Любомира на свято Різдва Христового
• "Традиція і Літургія": доповідь д-ра Тараса Шманька на засіданні Комісії у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ
 Роздуми на актуальну тему сьогодення
• Проповідь Блаженнішого Любомира під час Божественної Літургії з нагоди відкриття Синоду Єпископів УГКЦ
   Роздуми на актуальну тему сьогодення


Роздуми на актуальну тему сьогодення

„Багато тоді спокусяться..." Мат. 24. 10.

Напевно важко було б зараз віднайти людину, яка б не була обізнана про проблему пияцтва та наркоманії. Вона, на жаль, зачепила мало чи не кожну українську родину. Зазвичай ці теми в суспільному житті або галасливо заговорюють, або сором'язливо замовчують. Але вже понад десятиліття нарід України несе важкий тягар наслідків епідемії хімічної залежності, що їх він успадкував від Російської Імперії та СРСР.

Справа, на мій погляд, насамперед, полягає не в низькій мотивації хворих до здорового способу життя - це природньо й закономірно, а в тотальній малообізнаності населення щодо проблеми залежності від хімічних речовин, котра ініційована і ретельно зміцнюється наркоділками та лобіюючими їх соціальними інститутами. Ця інформаційна прогалина дбайливо плекається необачними й нетямущими соціальними структурами, котрі не вбачають у статистичних звітах ніякої загрози для безпеки народу. Але небезпека реальна. Найболючіше вона торкається дітей та молоді. Так, шановні, саме дітей - ви не помилились.

У ході моніторингових опитувань учнівської молоді, що здійснюються Національним університетом внутрішніх справ, у 2001 р. на питання «Існує багато наркотичних і психоактивних речовин. Які з них Ви пробували й у якому віці перший раз?» респонденти дали відповіді для кожної з адиктивних речовин [1]. Виявилось те, що основна маса молоді вперше пробує алкоголь і тютюн із 12-13 до 14-15 років, а наркотики з 14-15 до 16-17 років. До інших закономірностей першої проби відносяться її локалізація в місцях основного проведення вільного часу, її спонтанність та ініціація соціальним оточенням. Щодо тих, хто вчинив першу пробу наркотику, необхідно відзначити, що в 20,9% випадків це планувалося респондентами, а в 79,1% усе відбулося спонтанно. На питання «Де це відбувалося?» були отримані такі відповіді:

«На вулиці, на подвір'ї, у під'їзді» — 40,6%;

«На дискотеці, у клубі, у кафе» — 23,5%;

«На відпочинку, під час канікул» — 13,8%;

«Вдома у друга (друзів, подруги)» — 11,2%;

«у себе вдома» — 10,4%;

«У школі» — 0,6%.

Отже, найнебезпечнішими для дітей виявляються місця дозвілля. Батьки! Будьте пильними й уважними! Неконтрольовані вами місця дозвілля і відпочинку „подбають" про ваших дітей, якщо ви їх не випередите!

На питання «Від кого виходила ініціатива Вашої першої проби наркотику?» більшість відповіли — "Від членів моєї компанії" (43,7%) і "Від мене" (39,1%), менша кількість респондентів уперше спробувала наркотики з ініціативи "близького друга або родича" (9,4%) і зовсім мало респондентів відповіли, що ініціатива першої проби виходила "Від малознайомих і випадкових людей" (4,1%) і "Від мого хлопця (дівчини)" (3,7%).

Ким би не була ініційована перша проба наркотику, і б це не відбувалося, у 70-90% випадків це відбувається спонтанно, Крім того, від кого б не виходила ініціатива першої проби наркотику, це відбувається в основному на подвір'ї, на вулиці, у під'їзді. Автори моніторингу [1] роблять висновок, що більшість перших проб здійснюються спонтанно, у місцях, де підлітки проводять вільний час, і ініціюється їхнім соціальним оточенням. Такого ж ґатунку висновок роблять і російські дослідники хімічної залежності [2]. Ото ж, шановні - спонтанно, тобто марно було б визначати точну дату першої спроби. Треба наполегливо працювати на ниві дитячої душі змалку, постійно й ревно:" ...не дай очам твоїм ні сну, ні дрімоти твоїм повікам." Прип. 6.4.

„Недовго будеш спати, не довго й куняти, не довго будеш, розлгішися, згортати руки, і злидні наче волоцюга, прийдуть до тебе; і недостача, мов муж збройний". Прип. 6. 10-11.

Треба зазначити важливу характерну рису сьогодення. У статистичному огляді [3] наголошується на зворотніх відносинах поміж динамікою поширеності опіоманій і динамікою поширеності алкоголізму, що спостерігались протягом останніх двадцяти років (поширеність опіоманії невпинно зростала, а поширеність алкоголізму, за даними офіційної статистики, так само невпинно зменшувалась). Так, люди добрі - на порядку денному не пияцтво (хоча не треба полегшено зітхати - зеленого змія ще не приборкано), а наркотична чума.

За даними [4]: „домінуючим видом опіоїдів в Україні залишається кустарна витяжка з макової соломки, оброблена оцтовим ангідридом. Внаслідок такої обробки морфін, що міститься у маковій соломці, перетворюється на діацетилморфін, комерційна назва якого — героїн. Таким чином, найбільш поширеною опіоманією в нашій країні є героїнізм". Як свідчать розрахунки, протягом 1985-2004 pp. реальна поширеність опіоманій перевищувала зареєстровану в 1,4-2,2 рази та становить понад 130 тисяч осіб. Статистичні веремії можна продовжити. Але хотілося б зауважити декілька важливих моментів, котрі безпосередньо торкаються кожного з нас.

Вчені свідчать[4], що „саме в шкільному віці відбувається у більшості випадків знайомство з наркотиками. Проте, у цьому віці підліткова психіка найбільш сприйнятлива до проникнення різноманітних стереотипів і міфів, унаслідок чого серед джерел інформації про наркотики і переважає компанія друзів".

Неодмінна умова прояву цікавості до будь-якого об'єкту - інформованість про нього. Не знаючи про будь-що, людина на це й не зверне увагу. Більшість людей „не обтяжують себе споживанням зайвої інформації, якщо вона не зачіпає їх інтереси безпосередньо" [2]. Отже, немає підстав припускати, що інформація про наркотичні засоби життєво необхідна молоді. Якби у молоді була внутрішня, органічна потреба в подібних відомостях, то масове споживання наркотичних засобів мало б місце набагато раніше - і в 1970-і, і в 1980-і роки. Проте такої масової наркотизації молоді і підлітків у згадані роки не спостерігалося [1,2,3].

Правомірно припустити, що широкому інформуванню української молоді про наркотичні засоби у великій мірі сприяють міжнародні наркокартелі, що володіють випробуваною багаторічною практикою маркетингової стратегії по завоюванню потенційних наркоринків. Мета такого інформування - збудити масовий інтерес до наркотичного продукту, сформувати споживчий ринок. В цьому відношенні маркетингова стратегія наркоділків нічим не відрізняється від стратегії інших комерційних фірм, що рекламують свою психоактивну продукцію (алкогольні напої, тютюнові вироби, окремі сильнодіючі лікарські препарати): вона направлена на завоювання споживача, тобто - молоді, підлітків, дітей.

Як показав моніторинг, процес залучення дітей, підлітків і молоді до споживання наркотичних засобів починається з широкого інформування. Його механізм є прихованим і реалізується як наркоторговцями роздрібної мережі, так і самими споживачами. Цей механізм перетворився в стійкий елемент молодіжної комунікації, а тема наркотиків - в елемент масової молодіжної субкультури. Широке інформування молоді про наркотичні засоби відбувається переважно через міжособову комунікацію, в місцях її скупчення, так званих «тусовках» [1,2].

За даними ж ретроспективного опитування [4], на третє місце (після засобів масової інформації (ЗМІ) та навчальних закладів) виходить інформація, одержувана саме від споживачів наркотиків, що, зрозуміло, викликає серйозні побоювання, тому що вона відбиває лише досвід споживання наркотиків, до того ж у безумовно позитивному світлі. Фактично, всемогутні ЗМІ та недосконала профілактика алкоголізму та наркотизму у навчальних закладах формують світогляд дитини щодо алкоголю і наркотиків. Як наслідок - підліток сприймає образ наркомана або у вигляді залихвацького голлівудського парубка, що вчиняє „праведну" кару над боржниками своїх батьків, або особисто переймає манери поведінки свого приятеля, котрий по-дорослому „смакує" життя.

Як зазначено у дослідженні [1], дуже потужними чинниками перших проб наркотиків є „мотиви відсутності внутрішнього і зовнішнього контролю", що змушує зосередити увагу своєчасному інформуванні про реальні властивості наркотиків і небезпеки їхнього вживання, щоб уникнути формування шкідливих міфів і стереотипів, таких як "У житті треба спробувати все" і "Зупинитися можна в будь-який момент".

Крім того, вчені попереджують [2], що дістають гроші споживачі наркотичних засобів просто й легко: "Основні джерела грошей - особистий заробіток, батьки, друзі і знайомі, а також девіація ("девіація" - лат. відхилений, тобто відхилення від звичайного способу життя - кримінальна, асоціальна, антисоціальна поведінка тощо. Примітка моя.). Із зростанням частоти споживання наркотичних засобів збільшується частка тих, що дістають гроші для їх придбання девіантним шляхом". Діти, потрапляючи в диявольські тенета наркоманії, часто-густо змушені красти й грабувати задля вдоволення своєї збоченої потреби.

Що чекає наших дітей? Куди ми йдемо? Це залежить від батьків. Від їх доброї волі, бажання опікуватись дітьми. Дитина у цей бурхливий час не може бути обізнаною про усі можливі пастки, що їх приготував для неї „ворог роду людського". Отже на батьків, насамперед, покладається опіка дитячою долею. „Не щади для хлопця картання: не умре бо, як битимеш його різкою - І врятуєш його душу від Шеолу". Прип. 23. 13. "Карай твого сина, покіль є надія, але б'ючи, не бий його до смерти". Прип, 19. 18.

Шануймося.

Практичний психолог
Жогно Юрій П.

 

Література

1. Сердюк О. О. Перша проба наркотичних речовин як закономірність адиктивної поведінки. - Право і безпека. — 2004. — № 3. — с. 232-235.

2. Чепурных Е.Е. Оценка наркоситуации в среде детей, подростков и молодежи. - Наркология, №3, 2004, с. 23-31.

3. Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. О., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. I., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2005. — Вип. 2. - 31 с.

4. Сердюк О. О. Профілактика наркотизму як складова виховної роботи: сучасний стан та динаміка розвитку. Теорія та практика виховної роботи в ОВС України: Матеріали, науково-практичної конференції. — Харків, 2004. — с. 105-110.


На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC